- лужити
- лужу, -жиш, -жит, Св.Лужити; варити в лузі, в попелі.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
лужити — жу, жиш, недок., перех. Обробляти лугом (див. луг II 1)) … Український тлумачний словник
лужити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
лужений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до лужити … Український тлумачний словник
лужитися — иться, недок. Пас. до лужити … Український тлумачний словник
вилужений — дієприкметник від: вилужити … Орфографічний словник української мови
вилужити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови